Prodavecj kvasu z gastronomu? Ni, ce – polityk!

Marginal ukraїnsjkogo politykumu Natalija Vitrenko szyroko vsmixaєtjsja v usij svoїj vrodi.

Foto UNIAN

NAM PYSZUTJ ZI SXODU

Cikavy lyst vid Andrija (email: <andr-v @ mail.zp.ua>).

Sudjaczy z elektronnoї adresy, vin iz Zaporižžja.

 

Добридень, шановний / шановні!

 

Відразу скажу, що хоча я і “східняк”, але моя думка в даному разі не може розглядатись, як така, що представляє позицію Сходу. Якби я був галичанином, я б теж вас підтримав. Але проблема в тому, що ваша позиція є недостатньо послідовною.

 

Попри те, що “tut nixto nikogo ni u czomu ne zvynuvaczuvatyme”, в мене все ж лишилося враження, що ви не до кінця позбулися образи на східняків, за те, що вони ніяк не хочуть сприймати ваш ідеал “істинної” (у галицькому розумінні) українськості. Зрозумійте одне: реальне життя значно складніше за будь-які ідеали та готові схеми, а спроби втиснути у них реальність часто призводять до зовсім протилежних наслідків. Недаремно ж говорять, що благими намірами вимощено дорогу до пекла. Але все ж добре, що зявляються перші проблиски усвідомлення і розуміння.

 

Цитата: My ne xoczemo buty “razom z Rosiєju” u tomu sensi, u jakomu ce proponuєte vy

 

Тут на Сході ваша галицька русофобія є абсолютно незрозумілим явищем, адже с точки зору культури, мови, менталітету, способу життя, системи цінностей і т. д. Українці(наддніпрянці) дуже близькі до росіян. Я колись теж вірив в побрехеньки націоналістів, які зображали українців цивілізованими, культурними, вихованими європейцями, індивідуалістами-власниками (не те що росіяни), доки не розкрив очі і не побачив, що реальний народ, реальні українці з якими повсякденно доводиться мати справи, практично немають нічого спільного з цим напівміфічним ідеалізованим образом (це, можливо не стосується (або меншою мірою) галицьких українців). Якщо не вірите, то може варто частіше виїзжати за Збруч?

 

Цитата: “My ne rozumiєmo vas, koly vy stverdžuєte, šo ukraїnsjku kuljturu možna tvoryty

ne lysze ukraїnsjkoju movoju”. Цікаво, а як бути з творами Гоголя, російськомовними творами Шевченка? Це нерозуміння свідчить про повну відірваність від реального українського середовища, про те що “ми” (себто галицькі українці) є в першу чергу галицькими, а вже потім українцями. Хоча ваш відомий львівський письменник Юрій Винничук (інколи читаю його “обсервації” у “Поступі”) це відверто визнав в одному з інтерв’ю. Що ж, чесність – це добре.

 

Цитата: “ My ne xoczemo vidstoroneno sposterigaty za metodycznym znyšennjam naszoї movy u naszij vlasnij kraїni”. Та невже?!! Це ж на якій підставі ви оголосили цю країну “своєю власною”? А російськомовні українці, яких є не менше як половина населення України, тут що, чужі? Чи може ви розглядаєте їх як носіїв якоїсь неповноцінної ідентичності, з якими можна взагалі не рахуватись і яких треба будь-якими засобами виправити, поставити так би мовити на “істинний” шлях? Хто вам дав на це право? Україна – це не стільки Львів, скільки Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Запоріжжя, Одеса… Галичани, які у складі України тільки з 1939р чомусь уявляють себе ледь не старшими братами, такими, що мають право судити і повчати. Не дивно, що вас на Сході та Півдні недолюблюють. Між іншим, належність галичан до українців це ще велике питання. А щодо “методичного нищення нашої мови”, то, вибачте, самі винні. Ви відхопили надто великий шмат, який неспроможні перетравити, натомість він перетравлює вас.

 

Багато хто з вас досі вважає, що русифікація, засилля російського маскульту спричинено якоюсь міфічною “п’ятою колоною”, непомічаючи того банального та очевидного факту, що саме українське суспільство створює попит на це. Така неадекватна позиція призводить до того, що “патріотичні” сили про� – na cjomu lyst zakinczuєtjsja – Z.U.

NARESZTI VÝSZLA STATTJA U “KYIV POST” (IN ENGLISH)

For An Independent Western Ukraine 

Moju stattju nareszti publikuє “Kyiv Post”,  za šo ja їm duže vdjaczný bo, czesno kažuczy, v mene buly sumnivy czy nadrukujutj.  Zvyczajno, nadrukovane є troxy vidminnym vid oryginalu, ale niczogo.

Kyiv Post has published my piece about independence for Western Ukraine. It is, of course, a little different from the original but no problem with that.

IDIOTъ

Nezaležnosty! Vid takyx, jak vin.

Vyjavljaєtjsja, isnuє u Donecjku taký sobi juný dobrodij Mykola Levczenko. Vin ne prosto osoba, a osoba u Donecjkij vladi, sekretar Donecjkoї misjkoї Rady. Nyžcze – link do jogo interv’ju UNIANovi. Problema ne u jogo osobystyx pogljadax, a u tomu, šo vin ozvuczyv zasady myslennja tamtesznjoї “elity” ta naselennja. Pislja proczytannja jogo interv’ju, meni bulo b duže cikavo poczuty argumenty tyx, xto ne lysze vystupaє za cju abstraktnu “sobornistj” Ukraїny budj-šo, a j navitj slovo “federalizm” vvažaje lajlyvym.

Osj perszodžerelo:

http://www.unian.net/ukr/news/news-186258.html

“MOSKOVIADA” Andruxovycza latynsjkym pysjmom

U jakosti eksperymentu na cjomu blozi bude vykladeno “Moskoviadu” ta inszi tvory Jurija Andruxovycza latynsjkym pysjmom. Vidpovidna storinka bude roztaszovana na pravomu boci vikna sajtu (oryginaljni teksty kyrylyceju uzjato z www.ukrcenter.com). Xotilosja b odrazu zaznaczyty: poruszennja avtorsjkyx prav pana Andruxovycza ta vydavnyctva na meti ne maju j roblju ce absoljutno bez komercijnogo blysku v oczax. Jakšo xtosj znaє j može pidkazaty do kogo same treba zvernutysja po oficijný dozvil na publikaciju tvoriv pana Andruxovycza, budu nadzvyczajno vdjaczný.

Korystujuczysj nagodoju, takož xoczu vyslovyty podjaku pana Ivanu Luczuku za jogo “Luczukivku”: cja programa vyjavylasja duže korysnoju dlja perekoduvannja kyrylycznogo tekstu u latynu, xocza ja j ne pogodžujusja iz zaproponovanym panom Luczukom variantom latynsjkoї abetky dlja ukraїnsjkoї movy. Ale ce vže – detali.

ANDRUXOVYCZ: NESPODIVANÝ FLASHBACK Z 2002-GO

VID SEBE: Ja dobre pam’jataju cju stattju pana Andruxovycza, šo navodytjsja nyžcze. Vidverto kažuczy, todi u 2002-mu, proczytavszy її, buv zdyvovaný: galyczany, jak pravylo, perszymy poczynajutj patjakaty pro te, jakoї same Ukraїny їm zavsze kortilo, ale koly stavysz pytannja ruba – vbyrajutj golovu u pleczi j pereljakano ozyrajutjsja.

Ne znaju Andruxovycza osobysto, ale duže spodivajusja, šo vin ne taký.

Moja propozycija zrazka 2002-go roku do pana Jurija zalyszaєtjsja u syli: davajte ne mrijaty pro napysy ukraїnsjkoju movoju latynsjkymy literamy! Davajte rozpocznemo z perevedennja j vydannja vaszyx tvoriv latynsjkym pysjmom.

СЕПАРАТИЗМ?

Юрій АНДРУХОВИЧ, “Дзеркало Тижня”  №32 (407) 24-30.08.2002

З навколишнім світом я контактую — як і значна частина моїх смертних сучасників — переважно двома шляхами: через подорожі та інтернет. Обидва способи дають рівною мірою викривлене уявлення про — як це називається? — об’єктивну реальність. Саме так — уявлення, але жодним чином не знання. Якщо ти певен, що по-справжньому знати тобі не дано, залишається час до часу що-небудь відчувати.

Щось таке відчувається — якісь сейсмічні поштовхи всередині дедалі менш численних і не зовсім добре між собою порозумілих інтелектуальних середовищ. Якийсь такий проект із далекосяжними наслідками. Щось таке і до мене, напівутеклого, долітає з Навколишності — то статтю з-за кордону підішлють, то аналітику вітчизняну, то на радіовідвертість викличуть, а то просто хтось анонімний на сайт вламається з непотамованим криком душевним: «Ну подивися, що вони з нами роблять!»

Сепаратизм починається там, де виникають аґресивні вони і загрожені ми. Я не претендую на відкриття, а констатую очевидне.

Вони завжди діяли тихою сапою, щоденно і перманентно, думається мені. Їхня стихія — це стабільність, хоч якою жахливою вона є. Головне, чим вони займалися, поки ми пиячили по своїх фестивалях, — це скуповували. Для нас це як гра на чужому полі, до того ж за невивченими правилами, ми слабкі в накопиченні, тяглості та комбінаториці, важелі наших відрухів незґрабні і найчастіше призводять до протилежних бажаним наслідків, тоді як їхні — безвідмовні: пітбуль — кіоск — міні-маркет — базар — стадіон — інформаційний простір — а відтак уже і весь простір загалом, простір як такий. Ми оживаємо лише з нагоди подій — тому нам життєво потрібні революції (або те, що ми ними вважаємо, тобто оксамитові революції), вибори (і що достроковіші, то кращі), індивідуальні жертвоприношення. Подій у цій (перепрошую, ніяк не можу назвати її нашою) країні завжди катастрофічно бракує, у зв’язку з чим ми легко погодилися на роль провінції, марґінесу, околиці.

До того ж, на будь-якій із наших демонстрацій саме вони є силовиками. Це трохи стримує наше завзяття. Єдине, чим можна було б їх подолати — це кількістю, але звідки вона візьметься, коли постійно меншає?

Мені розповідають, що вони скуповують найкращі «австрійсько-цісарсько-польські» помешкання у центрі Львова. Через три-чотири роки тут жоден пес не гавкне по-українському. Нам залишається пролетарське животіння спальних масивів, планові й не зовсім відключення струму, опалення та води, Степан Гіга, макова соломка, соняшникове насіння, виїзд на заробітки до Псковської області, смерть у празькому метрополітені, їм — офшори, мисливське спорядження, братнє російське плече і запліччя.

Ми сподіваємося чуда. Востаннє воно з нами трапилось у дев’яносто першому. Скільки ще чуд відміряно нам на всю решту історії? Тим більше, якщо врахувати, що до кінця світу залишається рівно сто двадцять чотири роки?

Іноді я маю враження, що на цьому тлі від мене теж чогось сподіваються. Час від часу мені нагадують про те, що я писав раніше. Бо виявляється, що я писав маніфести. Я стомився виправляти неточності («ні, не переверсії, а перверзія, — уточнюю всоте, — і не москвіана, а Московіада!»), я стомився в деталях спростовувати непорозуміння. Я майже не реагую. Хоч іноді спокій мене зраджує — ні, я не нападав на Київ у «Моїй останній території», я нападав у ній на Галичину, я вилаяв її, кохану, як міг, від щирого серця, бо такий напад — єдина форма захисту. Натомість на Київ я справді нападав, але в «Малій інтимній урбаністиці», бо це був єдиноможливий художній вихід — тільки так я міг передати своє відчуття столиці у 90-х роках. Зрештою, я так само свого часу «нападав» на Дніпропетровськ (неслушно) і — слушно — на Запоріжжя. Я так само ще нападу на Одесу і можливо — хай Бог милує — на Донбас. Я нападав і нападатиму на всі реґіони, центри, метрополії та провінції в Україні й поза нею, це мій обов’язок, що його виконання приносить мені садистську насолоду.

Це, проте, ніяк не означає, що я галицький сепаратист. Усе-таки я надто її люблю, цю, згідно з Ярославом Гашеком та Александром Гумбольдтом, дурнувату Галичину, аби бажати їй державної незалежності. Хоч вона і досі залишається відносно непоганим тереном для партизанки.

І все ж іноді так хочеться помріяти. Приміром, про Львів у центрі Європи, про врятовану архітектуру, повернену мову, українські написи латинськими літерами, переповнені — в усіх розуміннях — книгарні, фестивалі джазу, року, гіп-гопу і бойового гопака, щогодинні експреси до Рима, Берліна, Лісабона й Парижа, про безвізовий режим на західному кордоні, про чудово вишколену в охороні правопорядку, правилах доброго тону й англійській мові народну поліцію, про юрми туристів з усього світу (знаю, це набридає й задовбує, але ж які прибутки!), про цілковиту відсутність у міському ландшафті військових з їхніми безглуздими авіашоу, про всілякі інші націонал-космополітичні радощі, про те, зрештою, як слово «ми» поступово набирає дедалі позитивніших значень.

Мої мрії часом набувають значно конкретнішого кшталту. Приміром, про вельми касовий бойовик, що його показують відразу кілька найбільших кінопалаців міста. У вирішальній сцені його герой, молодий січовик-десперадо, ветеран недавніх боїв за незалежність, таки наздоганяє свого суперника, бандюкуватого ефесбе(у)шника, і зі словами: «А це тобі за Севастополь!», — мочить його у сортирі.

Мені не подобається, що мої мрії саме такі. Але що я можу зробити, коли вони є?

ZA NEZALEŽNISTJ, ALE BEZ ZATULINYX, LUŽKOVYX TA INSZYX ŽYRYNOVSJKYX

Mynologo tyžnja do mene nadijszov email vid takogo sobi pana Vladimira Kornilova, dyrektora Ukraїnsjkogo filialu Instytutu kraїn SND iz propozyciєju zustritysja. Zadlja unyknennja netocznostej vykladaju movoju oryginalu, xocza j buv troxy zdyvovaný rosijsjkoju movoju ukraїnsjkogo filialu:

Уважаемый Дмитрий!

Вас беспокоит Владимир Корнилов, директор Украинского филиала Института стран СНГ. Наш Институт давно изучает проблематику единства и различий внутри Украины, мы изучаем различные движения и организации разных направленностей, готовим на этот год различные круглые столы на тему взаимоотношений Востока и Запада Украины, ее федеративного устройства и т.д. В этой связи нам кажутся любопытными взгляды, изложенные Вами на сайте “Федеративная республика Западная Украина”.
Если у Вас будет возможность, прошу встретиться со мной и рассказать о Ваших планах и концепциях. Мой телефон – 8-067-622-73-04.
С уважением,
Владимир Корнилов,
директор Украинского филиала Института стран СНГ

Jak pidtverdyv pan Kornilov u svoєmu nastupnomu lysti, jogo Instytut taky oczoljuє deputat Rosijsjkoї Dumy Konstantin Zatulin, davnij “zakljatý drug” Ukraїny, nyni – persona non grata, jakomu – xocz vbýte, ne zrozumiju nikoly! – vyjavljaєtjsja, use ž taky možna pryїzdyty v Ukraїnu “jakšo duže potribno”: napryklad, na poxoron Kusznarjova.  

Ne majuczy niczogo proty osobysto pana Kornilova, xotilosja b vodnoczas czitko roz’jasnyty usim zacikavlenym ta prosto dopytlyvym nastupne:

·        Bezvidnosno do moїx idej pro majbutnє Ukraїny, ja nikoly ne spivpracjuvatymu iz tymy, xto znevažaє use ukraїnsjke; zatuliny, lužkovy, žyrynovsjki ta podibni do nyx polityczni marginaly є same tymy, kogo my nazyvaєmo “ukraїnofobamy”;

·        Bezvidnosno do moїx idej, v mene – ukraїnsjký pašport. Jakšo gidnistj moєї kraїny (same kraїny, ne deržavy) neodnorazovo toptalasja її ž vlasnymy prezydentamy (zgadajmo lysze ruczkannja Kuczmy z Lužkovym – ce pislja czyslennyx nedvoznacznyx zajav ostannjogo pro Krym, Sevastopolj ta flot), to minimum, šo može zrobyty malenjký ukraїnecj na ksztalt mene, – zaxystyty cju gidnistj za miroju možlyvostej; taký zaxyst poczynaєtjsja z malogo: ignoruvannja tyx, xto znevažaє tvoju kraїnu. Dlja marginaliv, jaki budj šo namagajutjsja “zasvitytysja” u ZMI, trymajuczy “status”, czasto nemaje niczogo straszniszogo.

Provokacija pid szyrmoju “rozvodky”

UVAGA, PROVOKACIJA NA SAJTI http://zarobit.narod.ru

Zdaєtjsja, sajt zliplený naszvydkorucz, usjogo 1 statyczna storinka z takym tekstom na 2 ljutogo 2007 roku:
_____________________________________________________
Khochesh zarobyty hroshej? Avansom distajesh 300 jevriv.. Vyshly lyst z minimum 10 fot svoho naselenoho puknkta. Z korotkoju informatsijeju pro sebe: osvita, dosvid roboty, simejnyj stan. Bil’sh detal’no pislja pys’movoho zvernennja za odnijeju z elektronnykh adres
psobon@wsiz.rzeszow.pl
AJurkowska@wsiz.rzeszow.pl
kkosior@wse.krakow.pl
kontakt@frzu.com
My chekajemo na Tebe! Uspikhiv!
__________________________________________________

Otže, dlja tyx, xto xocze zarobyty groszej: NE ZNAJU, JAK ŠODO INSZYX ADRES, ALE, NAPYSAVSZY MENI (ZA OSTANNJOJU VKAZANOJU ADRESOJU), NIXTO NICZOGO MATERIALJNOGO NE DISTANE, TO Є FAKT.

Nas znovu PRjatj – i znovu bezkosztovno!

Jakšo ljudy palajutj bažannjam populjaryzuvaty nas, jak že nam vidmovytysja? Otže, czytaєmo:

Пидарализация Западной Украины
Удивительное письмо пришло ко мне сегодня:

Stattja u vaszomu vydanni “Латинизация украинского – часть плана по разделу страны?”

Czesno kažuczy, bulo troxy smiszno czytaty, pry tomu, šo moє prizvyše – Kublycjký, a ne Kyblycjký.

Jakšo Vam cikavo – proszu zavitaty na mij blog: http://frzu.wordpress.com
Jakšo vasza Елена Маргвелашвили j nadali cikavytymetjsja danoju tematykoju, budj-laska, poproxajte її prynajmni troxy fakty perevirjaty ta/abo їx elementarno diznavatysja.
Z povagoju,
Dmytrij Kublycjký

Пан Кублицкий, по совместительству работает президентом дармоедского фонда «Европа XXI», недоволен не только искривлением своей фамилии (а разве можно правильно написать фамилию человека, который все пишет транслитом?). Видать его еще заело выражение «галицкое интеллектуальное болото».

Главная идея сайта http://frzu.com — федерализация Западной Украины. На глубинном уровне такая федерализация возможна при одном условии — переведение украинского языка на латиницу (вот почему письмо и сайты написаны нечитаемым способом). Эта тусовка предлагает даже внести некоторые изменения в творчество Тараса Григоровича, например:
Reve ta stogne Dnipr szyroký,
Serdytý viter zavyva,
Dodoly verby gne vysoki,
Goramy xvylju pidijma
Интересно, как бы на это отреагировал сам Шевченко. Не думаю, что его православная славянская душа была б в восторге, хотя спросить об этом Григоровича у нас уже нет возможности. Тем более, все авторские права на его произведения давно попали в public domain, так что ничего предосудительного Кублицкий не делает. Пусть радуется.

Интересно лишь, почему львовское панство считает латиницу подходящей заменой кириллицы, ведь исконно славянские язычники еще до Кирилла и Мефодия пользовались глаголицей. Наверное, западные федерасты считают зазорным почитать нормальные специализированные сайты о языках, например — http://langs.ru. И ведь живут среди нас идейные люди! Паразиты сознания уже давно дожрали остатки мозга этих бедняг. Радует только одно — число невменяемых людей на Украине прямо пропорционально зарплате вменяемых.

Михаил Шпырь-Мудаковски (povne prizvyše ta pravopys zbereženi za napoljagannjam cjogo dobrodija)

LJUDY GOVORJATJ (dumky j vidguky, šo nadijszly ostannim czasom)

NB: Usi imena – spravžni ta vygadani – podano tak jak u oryginali. Te ž same stosuєtjsja movy ta orfografiї. Elektronni adresy korespondentiv programne zabezpeczennja cjogo blogu, na žalj, publikuvaty ne dozvoljaє, ale, jakšo komusj cikavo, ja zavždy možu zrobyty “forward” oryginaly lystiv.

LYST VID: Oleg Barrakuda
Не на те друже сили і час витрачаєш!
Україна як Держава вже склалася і в нинішніх Європейських політичних умова розірвати її практично не можливо…, подивіться хочаб на непризнані Придністров’я та Осетію….

А що стосується письма та віри – “Кирилиця” та “Православ’я” – це те чим богата наша культурна та духовна спадщина…, трохи поцуплена Східним сусідом…, але вона наша…. і вона Могутня…

Розійтися можна завжди…, а от зробити умови, прийнятні як для Сходу так і для Заходу України – це справа честі для керманичів Вкраїни…

LYST VID: Walerij
Да! Вы ПРАВЫ!!! И эту “злучку” надо было разорвать ещё в 1989 и последующих годах! Все области существования и быта населения Западной Украины (по-моему) на протяжении десятилетий связаны с мягко говоря – дискомфортным насильственным и чуждым развитием и культурой. А когда плохо большинству – то хуже и меньшенству! На протяжении этих десятилетий (с 1918 года) родилось и выросло под этим вирусным влиянием много мутантов, к сожалению, и хуже чем то старое окупационное поколение.
Красная “элита” родила для себя специальный криминал во всех сферах общественной жизни, который сейчас не подозревая того – поддерживает и кормится от неё. А традиции предков – никто активно некультивирует, замена – сплошная попса и обалванивание молодёжи…нашего будущего. До колапсиса – по космическим меркам -рукой подать. И потом массы подготовятся таким образом и
создадуться такие условия, что попросят левых сново прийти и навести порядок…Так что надо воспитывать молодёжь-Кадры! Оторвать её от попсы и сплачивать другими ценностями и вокруг других интересов. А это всё должно … вымереть без следа памяти и жалости!
З найкращими побажаннями – Валерий

LYST VID: misha19831983
обращаюсь к авторам этой статьи. Извините, что не пишу латинницей – я ещё не выжил из ума. Первый вопрос: “На ваш взгляд как будут читать вашу писанину люди, для которых латинница – родной алфавит?” Ведь написание и сами буквы могут отличаться незначительно от “стандартного” набора в 26 букв, но правила произношения, транскрипции, в основном одинаковые. Откройте словарь с транскрипцией (хотя бы родного английского языка) и посмотрите, как будет произноситься буква {U} в открытом и закрытом слоге. В еденичных случаях её произносят как звук “у”. Второй вопрос: “НЕ смущает тот факт, что буквосочетания заимствованы из разных европейских языков? И почему “ь” и “й” пишутся одинаково? Что за тупняк?” Ведь человек, не знакомый с вашым новым гени(т)альным правопысом,
прочитает совсем по другому.
Резюмирую: не в обиду будет сказано, но у западенцев в моду входит (вернее продолжается) руссофобия.
P.S. Как вы представляете его внедрение, если чуть ли не каждый год добавляются новые правила (ещё хуже старых)?

LYST VID: S. D. Stowbunenko
Why split Ukraine? Why be Rssian or European Puppet? Why not be INDEPENDENT of both of them of Russia and of European Union, like Switzerland is? Ukraine should make bi-lateral agreaments with all the neighboring countries. Don’t you realize brothers, that once Ukraine joins the European Union, Ukraine will loose Sovernty?. Ukraine will become a State, a part of the European Union and not a Sovereign Country, a Sovereign Nation, with own borders, own money, own gouvernment, own army, own elected leaders, who will be accontable to nobody but to the constituents who elected them. Otherwise, Ukraine will loose everithing. Ukraine will pay taxes to the Eropean Union and also to the United Nations, or will be exploited by the Greater Russia.

LYST VID: Данилов Игорь Васильевич
Заліз випадково. Почитав Шевченка (почитав би він!) та й інше…
Суцільна співоча українська солов,їна. Таки-так, що спільного між Галичиною і Україною?! Нічого. Ні слов,янізму, ні православ,я. Так собі, крім однобокого, односпрямованого
“свідомого п,ємонтизму” все решта ,як у нас кажуть, ні приший кобилі хвіст. Все стараєтеся один комплекс іншим забити, а воно все одно – як шило з мішка так і вигулькує.

LYST VID: Валерий Проскурнин
Ссылаясь на цитату из вашего Манифеста “V nas nemaє do vas žodnoї nenavysti. Spodivaєmosja, ce vzaєmno”, хочу вас заверить, что ни у меня, ни у многих моих друзей нет и быть НЕ МОЖЕТ никакой ненависти к вам!!! УПАСИ ГОСПОДЬ!

С полным уважением к вашему выбору надеюсь, что и у вас нормальное отношение к нашей, восточной стороне. Никаких претензий к вам у нас быть не может, поскольку вы очень четко ограничили границы ваших интересов, которые вполне справедливы. А уж у нас нет даже в мыслях дотягиваться, а
тем более накрывать круг объявленных вами территорий (разве что попутешествовать там хотелось бы). Заверяю вас, что тот, кто будет высказывать какие-либо претензии, не мой друг. (Я сейчас говорю не на языке политики, что тоже нужно учитывать.) Очень хотелось бы, чтобы между нами складывались НОРМАЛЬНЫЕ связи и отношения, несмотря на то, что мы говорим на разных языках. Мы же понимаем друг друга легко, как никто в других странах, несмотря на то, что, возможно, мы относим себя к разным религиозным ветвям.

Мне особенно было бы неприятно создавать напряжение с теми землями и их жителями, откуда родом мои бабушки: одна по фамилии Полянчич, другая – Ганжулевич. Вполне можно жить дружными соседями и не претендовать на
занятые и обжитые другим типом жизнедеятельности и мысли территории. Если вы соберетесь побывать у нас в Харькове, буду рад пообщаться, як кажуть “на живо”.

Удачи вам и нам всем! С уважением,
Валерий Александрович Проскурнин

LYST VID:vit
Господа,
Я полностью поддерживаю ваши идеи по образованию Западно_украинского государства. Более того, считаю, что это единственный выход по разрешению всех противоречий и предотвращения гражданской войны.
У меня к вам единственный вопрос: почему дальше манифестов дальше ничего не идет.
С уважением,
Виталий.
PS: ответ прошу дать на русском языке.

LYST VID: Yuriy (www.nung.edu.ua)
Ok, I beleive, that for some reasons you can hate Russia, you can hate everything russian, what can exist, but… Can the real ukrainian patriot hate everything eastern-slavic, for example Kyiv Rus or whatewer?

It seems, that you are from that men, who wants return historically Polish, or Austrian-Hungary territories to their own places. It’s interesting however, BUT are you ukrainian after that?

Nothing personal, but you could find the ways to make things better, then to try cordinally change existing (which includes the thousands-years long history).

I have no wish to speak ukrainian with you.

LYST VID: Oleg Oleg
Вот и ладно,слава Богу есть в Западной Украине люди, которые понимают,что нам просто невозможно жить вместе!!!Да,мы абсолютно разные,мы-люди разных национальностей и поэтому нам лучше жить раздельно,с настоящими границами.Только заберите к себе Ющенко,Тимошенко-Григян, Луценко и прочую камарилью!!! И живите,как хотите,переходите на латиницу,на что угодно,лишь бы нас не трогали и не вспоминали всуе!!!
С уважением Олег,Киев.